Выбор на выборах или почему украинцы живут плохо?

Просто ужасает тот факт, что многие относятся к выборам крайне несерьезно. И потом с чувством выполненного долга до следующих выборов обвиняют "власть" в том, что "покращення життя вже сьогодні" таки не произошло. Странно, правда? Учитывая то, как этот выбор был сделан.
Складывается впечатление, что в кабинку для голосования среднестатистический украинец заходит с завязанными глазами, и ткнув пальцем в небо (то есть в бюллетень) тратит свой голос в пустую. Сегодня стала свидетельницей таких размышлений: "Я буду голосовать за ПР. Ну просто моя семья голосует за ПР, ну и я, как бы заодно. А в общем я не очень в этом разбираюсь". И ведь большинство украинцев руководствуются при своем выборе, чем угодно, только не здравым смыслом. Купившись на очередную агитку, концерт или бесплатную ручку, не задумываясь отдают свой голос кандидату-благодетелю. Ведь столько денег вложено в предвыборную кампанию. Столько денег, которые вам, дорогие избиратели, еще предстоит вытрусить из собственных карманов. Но это будет потом. После того, как ваша "галочка" принесет кому-то победу.
А ведь, потратив совсем немного времени и ознакомившись с предвыборными обещаниями и возможностями их реального воплощения, вы, по крайней мере, будете знать, кому вы отдаете свой голос. Хотя, может быть, снимать с ушей длиннющую лапшу, не так уж и плохо? Будет чем питаться, после того, как цены в очередной раз подскочат, а "предвыборная" гречка закончится.
Время еще есть. Не голосуйте вслепую. Ведь это ваш выбор - выбор страны. И только от вас зависит, что будет завтра. От вас, а не от сине-бело-красно-зелено-оранжевой радуги нашей власти.

Пара з братами Капрановими: післясмак.

Сьогодні довелося побувати на зустрічі з братами Капрановими. Сказати, що за відведені їм годину і двадцять хвилин вони справили враження на свою аудиторію - нічого не сказати.
Але не хочеться переобтяжувати пост інформацією, тож спробую виділити найцікавіше, і, зокрема, те, що дійсно може статися у нагоді.

Закон Братів Капранових

Виявилося, що відомі письменники, публіцисти та громадські діячі, відкрили за їх словами "закон природи". А звучить він приблизно так: "Чим менше в регіоні бібліотек, тим більша підтримка Януковича". Багато з цього приводу переказувати не буду, докладніше можна ознайомитися з ним тут, так би мовити з перших вуст.

Поради з віртуальної публіцистики

Віталій та Дмитро Капранови поділилися особистим досвідом у цій царині. Ось кілька їх власних спостережень, можливо, дещо перефразованих, і моє тлумачення.
1. "В Інтернеті ніхто не зобов'язаний вас читати." 
Ніхто не купує ваших матеріалів, отже не має внутрішнього поштовху "окупити" витрачені кошти.
2. "В Інтернеті у вас весь час крадуть читача. І його постійно треба тримати за очі і думки."
Щоб рука вашого реципієнта не потягнулась до яскравого банера чи посилання, тримайте його на гачку своїх слів.
3. "Ваш читач компетентніший за вас. Його не задавиш власним авторитетом."
І будьте готові до того, що вашу інформаційну подачу не тільки відіб'ють, а ще й примудряться поцілити вам в голову. Бо читачу з висоти його досвіду та обізнаності видніше.
4. "Немає бар'єрів для публікації." 
Тож сміливо можете "оперувати" сленгом та нецензурними словами, але обережніше зі скальпелем: у руках недосвідченого хірурга він може стати зброєю для харакірі.

10 заповідей інтернет-публіцистики

Не буду відкривати Америку, адже навіть в інтернет-просторах ця інформація не нова, а просто викладу їх основні положення та напрями для спрямування думок. Спробуйте трактувати їх самостійно, а якщо виникнуть труднощі, можна звернутися за підказками, наприклад, сюди.
1. Одна стаття - одна думка.
Не розпорошуйтеся, зосередьтеся на одній темі.
2. Розмір має значення.
Не лякайте читача обсягом своїх матеріалів. Як сказали Капранови, "стаття має бути, як добре підібраний бюстгальтер: словам тісно, а думкам - просторо".
3. Правило третього погляду.
Відкидайте перші дві думки, що відвідали вашу голову, а третю можете вважати більш-менш унікальною та сміливо відштовхуватися від неї.
4. Стиль має відповідати аудиторії.
Пишучи, думайте про свого читача.
5. Не проповідуй.
Сприймайте читача, як співавтора, залучайте його до спільних міркувань. За порадами братів Капранових:
1)найкраще переконує не декларація, а запитання;
2)ведіть діалог з уявним читачем;
3)готову статтю перечитайте вголос.
6. Стартуй без розгону
Користувачі Інтернету - інформаційні байкери, на швидкості 180 км/годину вони пролетять повз довгі вступи, а отже ваш пост їх не зупинить. Щоб привернути увагу таких читачів треба стати для них червоним оком світлофору.
7. Створюючи високо інтелектуальну напругу, не забувай заземлятися.
Не переобтяжуйте продукт своєї розумової діяльності зарозумілими інгредієнтами, тільки так він смакуватиме вашій аудиторії.
8. Кінчай разом з читачем.
Не забувайте про фінал. Останнє, зазвичай, найбільше запам'ятовується.
9. Не забудь статтю назвати.
Але не забудьте, що назва - лише упаковка для вашого матеріалу.
10. Постійно вчися.
Духовна та інтелектуальна форма, як і спортивна, підтримується вправами. Відточуйте свої навички роботой.

І на останок, брати Капранови поділилися такою простою істиною: "Є 2 способи проводити вільний час - читати і втикати". І тим, і іншим не нехтує жоден із нас. До того ж, роблячи останнє, ми часто робимо вигляд, що займаємося першим. А чим займалися тільки що ви?

"Закон про наклеп - кляп свободі слова!"

Саме під таким гаслом пройшло в Херсоні пікетування облдержадміністації, яке сьогодні о 10.00 зібрало близько півсотні небайдужих. Таким чином журналісти та представники громадських організацій підтримали Всеукраїнську акцію протесту проти прийняття у другому читанні законопроекту про запровадження кримінальної відповідальності за наклеп.
"Захисти своє право знати! Скажи "ні" закону про наклеп", - закликали написи на транспорантах, але більшість учасників акції виражали свій протест порожніми аркушами паперу. До того ж, як відомо, кілька десятків друкованих ЗМІ по всій Україні вийшли минулого тижня із "білими" шпальтами на знак протесту проти законопроекту. Це справді змушує замислитися, якою ж буде преса без свободи слова. Адже, будь-яка друкована інформація, якщо й не візуально, то змістовно буде порожньою. І це справді стосується кожного. Бо цензурні кайдани змусять замовкнути тих, для кого правда - не просто слово, а спосіб життя, його сенс І лякає сама лише думка про утиски свободи і майже репресії у незалежній та демократичній (!) державі. А вишезгаданий законопроект у разі його прийняття - хіба не крок до тоталітаризму? Саме тому, на цьому етапі відступати не можна. Відстоявши право на свободу, ми відстоїмо, в першу чергу, себе. Тож хочеться залучитися підтримкою звичайних людей, багато з яких, на жаль, не розуміють жахливих наслідків закону про наклеп. Можливо, саме зараз час замислитися, яке майбутнє нас чекає, і нарешті, відчути себе джерелом влади? Себе, а не тих, хто так наполегливо намагається знишити рештки незалежності нашої нації...

Пікетування ХОДА